Єдина. В лісах застає мене темна година, як музика в місті зненацька за рогом. Я чую: пасеться узліссям єдино- ріг (не плутати з носорогом). Єдина. В лісах застає мене темна година, як музика в місті зненацька за рогом. Я чую: пасеться узліссям єдино- ріг (не плутати з носорогом). Я брав weiterlesen…
Біль то клапан вухо ембріон нога то космос руки сон
В травні група старшокласників школи Рудольфа Штайнера Вандсбек (Гамбург) поставили п’єсу Єжена Іонеско „Носорог“. Хто не читав, короткий зміст: у маленькому провенційному європейському містечку всі люди починають перетворюватися на насорогів. Тобто вони не народилися, а стали тварнами. Крім того, приймають це за щастя. Звернутися сьогодні до цієї теми мене заставив weiterlesen…
Wie in der Hand ein Schwefelzündholz, weiß, eh es zur Flamme kommt, nach allen Seiten zuckende Zungen streckt -: beginnt im Kreis naher Beschauer hastig, hell und heiß ihr runder Tanz sich zuckend auszubreiten. Und plötzlich ist er Flamme, ganz und gar. Mit einem Blick entzündet sie ihr Haar und weiterlesen…
Jeden Morgen wacht in Afrika ein Löwe auf. Er weiß, dass die Gazellen schneller laufen sollten, damit er sie fängt oder vor Hunger umkommt. Jeden Morgen wacht in Afrika eine gazelle auf. Sie weiß, dass sie schneller als der Löwe rennen muss, sonst stirbt sie. Jeden Morgen, wenn du aufwachst, weiterlesen…
„Дім“ auf ukrainisch bedeutet „Haus“. „Als ich ein kleines Mädchen war, ging ich zur Schule, jetzt ist es eine fremde Schule“,- Sofia, 4 J. a. (Stand: 11.06.2013) Antragsteller: Julia Marushko (Luzk, Kyiv, Berlin, Kassel, Hamburg) Ich habe einen Traum – ich möchte in Luzk in der Westukraine eine Waldorfschule gründen. weiterlesen…
Я довго до Тебе звикала ніби до жінки в собі тоді я ще не знала що проблема в мені називала причину в Берліні у вечірках і безтурботності ти мовчки чекав і знав що восени я розуюся і піду по тобі ногами босими Ти як доля яка у нас не одна weiterlesen…
Жити у великому місті страшно ти можеш збожеволіти наступною
А з дому тіж новини брат забухав в мене почуття провини знову
2008 habe ich ein Stipendium für Journalismus gewonnen und verbrachte den Herbst in Berlin. Eines Tages fragte mich ein potentieller Arbeitgeber, wo ich mich in fünf Jahren sehe. In fünf Jahren… In diesem Moment konnte ich die Frage nicht beantworten, wo ich an diesem Abend sein würde. „In fünf Jahren weiterlesen…