Вальдорфський семінар в Луцьку. «Стане початком тоді мій кінець». День третій.



21 травня в Луцьку у рамках семінару з вальдорфської педагогіки „Педагогіка сучасності – вальдорфська школа“ у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва відбулася прем’єра евритмічного проекту «Німого в лісі в нас нема нічого» за мотивами «Лісової пісні» Лесі Українки. Проект був створений за ініціативою дітей 10Б класу Вальдорфської школи «София» (№195) м.Київ. Це підготовка протягом 5 місяців евритмічного виступу, який буде презентований на 14 Міжнародному Молодіжному Евритмічному Фестивалі у Віттені, Німеччині, 24-28 травня. Я плакала. Мої колишні учениці вказують на джерело. „Це моя ідея. В 9 -му класі у вальдорфської школи епоха біографії. Я відразу знала, що розповідатиму про відому постать з України. Леся Українка мене повністю захопила. Так як мама евритміст, все вийшло“, – розповідає моя колишня учениця Мирослава.
В проекті беруть участь 3 учня 10 класу, вчитель музики та вчитель евритмії.
„Евритмія – мистецтво руху, де всі рухи утворюються за певними законами: єдиними та об’єктивними для всіх. Бо це закони, за якими у просторі та часі формуються звуки, будь-яки: музичні чи мовленеві. Так ми звертаємось до прафеномену, до словоутворюючего принципу, який дарує людині можливість торкнутися через свій рух джерела людської свідомості. Евритмія – це і зустріч з собою, і це відкриття себе світові. Мистецтво евритмії започаткував в ХХ ст. популярний філософ, громадський діяч, засновник вальдорфської педагогіки Рудольф Штайнер“ – розповіла евритміст Надія Дягілева. Заняття з евритмії дарують цілющі імпульси, укріплюють, несуть оновлення у особистому розвитку та у професійній діяльності викладачів, лікарів, працівників соціальної та творчих сфер. Учасники семінару поспількувалися зі справжніми вальдорфскими учнями і провели гарну розмову в колі.
„Я, як евритміст, створюю не тільки художні проекти, досліджую особливості української евритмії, а також працюю з різними віковими групами, де ми працюємо над елементами і питаннями, які виникають на даний час в певному середовищі. Радість від взаємодії та відкриття в собі нових якостей надає можливість проявити та усвідомити імпульси, глибоко сховані в людській душі“, – додає евритміст. Ключ до вальдорфу на Волині – драма-феєрія була створена на честь «волинським лісам». Ця мальовнича казкова місцевість, навіяна спогадами дитинства, була створена і написала Лесею Українкою на далекому Кавказі. Додатковий зошит з записаними Лесею піснями з Волині – справжній дарунок для нас. Під час евритмічного виступу ви поринули в світ казкових істот, якими народна фантазія заселила ліси й води, поля й гори. Міфічні істоти жителів лісового озера – це і є наші елементарні істоти: Водяник, Русалка, «Той, що греблі рве», потерчата, Перелесник, Лісовик, Куць, «Той, що в скалі срщить». Тому в Луцьку в ніяк вийде скопіювати німецьку вальдорфську педагогіку. Що і потрібно. Мрія евритмістів України евритмічно поставити „Лісову пісню“ може імпульсом на Волині.
„О, не журися за тіло! 
Ясним, вогнем засвітилось воно, 
чистим, палючим, як добре вино, 
вільними іскрами вгору злетіло. 
Легкий, пухкий попілець 
ляже, вернувшися, в рідну землицю, — 
стане початком тоді мій кінець. 
Будуть приходити люди, 
вбогі й багаті, веселі й сумні, 
радощі й тугу нестимуть мені, 
їм промовляти душа моя буде. 
Я обізвуся до них 
шелестом тихим вербової гілки, 
голосом ніжним тонкої сопілки, 
смутними росами з вітів моїх. 
Я їм тоді проспіваю 
все, що колись ти для мене співав, 
ще як напровесні тут вигравав, 
мрії збираючи в гаю.. 
Грай же, коханий, благаю!“
Сьогодні ми ідемо в Колодяжне. Слава Лесі!