Ремесла та землеробство – чому та навіщо вчать на цих предметах у вальдорфських школах? „Голос Лілії“

А на горбі край села
Стоїть кузня чимала.
А в тій кузні коваль клепле,
А в коваля серце тепле…
Яке значення має професія коваля чи інших ремесел у сучасному суспільстві? Чого вчаться діти під час епохи ремесел у вальдорфській школі? Ці та інші питання цікавлять батьків третьокласників. У період Рубікону наступає час, коли дитина полишає «рай», тобто той стан, в якому вона повністю відчуває себе частиною оточуючого середовища, та починає шукати своє місце на «землі». У віці 9-10 років (3-ій клас) вальдорфська педагогіка пропонує багато можливостей для того, щоб цей процес відбувся гармонійно та стабільно. Основні епохи цього року це землеробство, ремесла та будівництво. Більшість шкіл працюють саме в такому порядку.
Третій клас, в якому зараз навчається мій старший син, почався із землеробства. Це була дуже активна епоха, під час якої діти не тільки багато навчилися, а ще й часто мали нагоду випробувати свої сили та витривалість. Вони орали шматок поля, сіяли озиму пшеницю та жито, робили сушеню та сік з яблук, розчавлювали зерно на пластівці та збирали з поля цукрові буряки. Паралельно діти дізналися про різні види злакових, смакували власноруч приготовані мюслі та сік. Знання та вміння, тобто теорія та практика чудово доповнювали одна одну. Знання сучасних міських дітей про те, що вони споживають щодня, часто є мінімальними, жартома в Німеччині кажуть, що багато дітей (а може й дорослих?) вважають, що молоко дають фіолетові корови, які є у рекламі шоколаду «Мілка». То ж робота із землею та її дарами здається лише логічною та природньою потребою дітей цього віку, які шукають орієнтацію у цьому світі. А цукровий буряк на малюнку, яким кольоровим та справжнім він би не виглядав, не зрівняється з тим, що його дитина вирвала із землі самотужки. Скільки розмов було після цього у дітей! Про вигляд, вагу, смак, колір, про те скільки хто подужав зібрати, яким тваринам цей буряк згодують і т.д. Після пережитого були і довжелезні твори (до речі, вони ж тільки почали писати) і прекрасні малюнки.
Епоха землеробства буде продовжуватися ще й на початку четвертого класу, коли прийде час збирати урожай, жати пшеницю серпами, молотити, молоти та пекти з власного борошна хліб. Здавалося б цей процес не важливий, бо зараз скрізь працюють комбайни та інші машини. Але тільки якщо дитина усвідомить та переживе все особисто, то буде розуміти роботу машини набагато краще, ніж тоді, коли вона прочитає про це в книжці чи подивиться фільм. Педагоги та психологи завжди наголошують на центральному значенні власного досвіду для навчання та усвідомлення інформації. Особливо у дошкільному віці це вважається одним із найважливіших елементів для сталого розвитку дитини. Але вже з початком шкільного віку йде лише про кількість та швидкість отримання певної інформації. Для вальдорфських шкіл власний досвід та різнобічна інформація є основою навчання від першого до останнього класу.
Наступна епоха, яку проживає зараз наш третій клас, це епоха ремесел. Для міської школи в регіоні, в якому панують торговельні та банківські підприємства, нелегко знайти достатньо ремесел, які ще виконуються переважно ручним способом. Наша вчителька почала підготовку до цієї епохи приблизно за рік. За останніх декілька тижнів діти побували у гончара та самі спробували виготовити посуд з глини, у чоботаря, у коваля та в музеї шкіряних виробів, де мали нагоду попрацювати зі шкірою, наприклад пошити невелику сумку. Дітям було дуже цікаво довідатися, як шиють взуття, як випалюють глину чи шиють шкіряні куртки.
З екскурсій діти повертаються щасливими, захопленими, почувають себе експертами, дізнаються безліч нової термінології, можуть пояснити процеси виробництва. На уроках вчителька продовжує поглиблювати ці знання розповідями, додатковим матеріалом для читання та письма. А захоплені діти це й захоплені батьки, особливо, коли усі разом йдуть на екскурсію, призначену старим професіям. Так ми відвідали село-музей, схоже на Пирогів, та дізналися, як колись працювали будники. Дуже цікаво було побачити і справжню буду і послухати оповіді про давноминулі часи.
Загалом епохи землеробства, ремесел та будівництва потребують значної підтримки батьків. Це не тільки щира щоденна зацікавленість у всьому почутому та пережитому (діти розказують справді дуже багато у порівнянні, наприклад, з епохою математики), а і фізична допомога, наприклад під час оранки, ліплення з глини та інших заходів,в залежності від досвіду та знань. Дуже гарним доповненням до шкільної програми будуть особливі вміння батьків, у нас це було гончарство та робота з вовною. Важливими є звісно і фінансові можливості школи та батьків реалізувати ті чи інші проекти.
Спробую підвести підсумки предмету у третьому класі вальдорфських шкіл, який мабуть буде найближчим предмету «Я у світі» в українських загальноосвітніх школах. Діти пізнають свій справжній навколишній світ, пізнають всіма своїми чуттями, вони вивчають речі, до яких можуть доторкнутися, почути, побачити, відчути на смак та нюх, вони можуть повністю пірнути у процес виробництва, дізнатися про свої власні сили та можливості. Завдяки різносторонньому потоку інформації діти не лише краще та глибше її запам’ятовують, а й усвідомлюють себе активними співучасниками навколишнього світу. Порівнюючи навчальний процес в вальдорфських та загальносвітніх школах, я бачу насампред різницю у подачі інформації. Звичайно легше та швидше прочитати з дітьми статтю про коваля чи подивится фільм, ніж поїхати з 32-ма учнями за 30 км до справжнього професіонала, коли діти не тільки зможуть попрактикувати вміння згуртовано їздити потягом, а відчути дим та кіптяву у кузні, побачити коваля в роботі, спробувати власноруч ударити молотком по розпеченому залізу чи лище підняти важелезний молот. Не потрібно бути педагогом, щоб зрозуміти, яке навчання є зрозумілішим, життєвішим, де йдеться про сталість та зацікавленість усіх дітей, незалежно від їхніх темпераментів та уподобань.
Під час епохи ремесл вдома ми читаємо «Село майстрів» Віталіни Маслової (цитата вгорі), що є чудовою нагодою для двомовної практики. А через декілька тижнів розпочнеться епоха будівництва, принаймні я чекаю її з нетерпінням.
Автор: Лілія Вьольфе – магістр англістики та германістики, вчителька німецької мови, керівник освітніх проектів для дітей та підлітків, доцент німецької мови для емігрантів. Мама двох синів. Старший син у третьому класі вальдорфської школи Rudolf-Steiner-Schule Dietzenbach, молодший відвідує вальдорфські ясла. Активна мама у різних шкільних заходах вальдорфської школи.